Інші документи

Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо забезпечення санаторно-курортними путівками ”

Верховна Рада України  п о с т а н о в л я є:

I. Внести до Закону України “Про статус і  соціальний  захист громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи” ( 796-12 ) (Відомості Верховної  Ради  України,  1992  р.,  N  13, ст. 178 із наступними змінами) такі зміни:

1. Пункт   4  частини  першої  статті  20  викласти  в  такій редакції:

“4) позачергове      щорічне      безплатне      забезпечення санаторно-курортними путівками  шляхом  надання  щорічної грошової допомоги  для  компенсації  вартості  путівок  через  безготівкове перерахування санаторно-курортним закладам,  які мають ліцензію на провадження  господарської  діяльності  з  медичної  практики,  за
надання  послуг  із санаторно-курортного лікування чи одержання за їх бажанням грошової  компенсації  у  розмірі  середньої  вартості путівки в Україні;

право вільного     вибору     санаторно-курортного    закладу відповідного профілю чи закладу відпочинку,  які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики,  та,  за бажанням,  здійснення доплати  за  надання  додаткових  послуг  за рахунок власних коштів у разі недостатності суми щорічної грошової
допомоги для компенсації вартості  путівок  на  санаторно-курортне лікування  чи  відпочинок у вибраному закладі.  Санаторно-курортні заклади  незалежно  від  форми  власності   зобов’язані   надавати санаторно-курортні   та  оздоровчі  послуги  шляхом  безготівкових розрахунків.

Порядок надання  щорічної  грошової  допомоги  та  здійснення доплат  за рахунок власних коштів,  виплати грошової компенсації в розмірі  середньої  вартості  путівки  в  Україні   встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розмір щорічної грошової допомоги,  щорічний розмір середньої вартості путівки в  Україні  визначаються  законом  про  Державний бюджет України на відповідний рік”.

2. Пункт   2  частини  першої  статті  21  викласти  в  такій редакції:

“2) першочергове     щорічне      безплатне      забезпечення санаторно-курортними путівками  або путівками на відпочинок шляхом надання  щорічної  грошової  допомоги  для  компенсації   вартості путівок   через   безготівкове  перерахування  санаторно-курортним закладам чи закладам відпочинку, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, за надання послуг із санаторно-курортного лікування або відпочинку чи одержання  за  їх бажанням грошової компенсації у розмірі середньої вартості путівки в Україні;

право вільного    вибору     санаторно-курортного     закладу відповідного профілю чи закладу відпочинку,  які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики,  та,  за бажанням,  здійснення  доплати  за  надання  додаткових  послуг за рахунок власних коштів у разі недостатності суми щорічної грошової
допомоги  для  компенсації  вартості путівок на санаторно-курортне лікування чи відпочинок у  вибраному  закладі.  Санаторно-курортні заклади   незалежно   від  форми  власності  зобов’язані  надавати санаторно-курортні  та  оздоровчі  послуги  шляхом   безготівкових розрахунків.

Порядок надання  щорічної  грошової  допомоги  та  здійснення доплат за рахунок власних коштів,  виплати грошової компенсації  в розмірі   середньої  вартості  путівки  в  Україні  встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розмір щорічної грошової допомоги,  щорічний розмір середньої вартості  путівки  в  Україні  визначаються  законом про Державний бюджет України на відповідний рік”.

3. У частині першій статті 22:

1) пункт 2 викласти в такій редакції:

“2) першочергове     щорічне      забезпечення      пільговою санаторно-курортною путівкою  або  путівкою  на  відпочинок шляхом надання  щорічної  грошової  допомоги  для  компенсації   вартості путівок   через   безготівкове  перерахування  санаторно-курортним закладам чи закладам відпочинку, які мають ліцензію на провадження
господарської діяльності з медичної практики, за надання послуг із санаторно-курортного лікування або відпочинку чи одержання  за  їх бажанням  грошової  компенсації  у  розмірі 70 процентів середньої вартості путівки в Україні;

право вільного    вибору     санаторно-курортного     закладу відповідного профілю чи закладу відпочинку,  які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики,  та,  за бажанням,  здійснення  доплати  за  надання  додаткових  послуг за рахунок власних коштів у разі недостатності суми щорічної грошової допомоги  для  компенсації  вартості путівок на санаторно-курортне лікування чи відпочинок у  вибраному  закладі.  Санаторно-курортні заклади   незалежно   від  форми  власності  зобов’язані  надавати санаторно-курортні  та  оздоровчі  послуги  шляхом   безготівкових розрахунків.

Порядок надання  щорічної  грошової  допомоги  та  здійснення доплат за рахунок власних коштів,  виплати грошової компенсації  в розмірі   70   процентів  середньої  вартості  путівки  в  Україні встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розмір щорічної грошової допомоги,  щорічний розмір середньої вартості  путівки  в  Україні  визначаються  законом про Державний бюджет України на відповідний рік”;

2) пункт 13 викласти в такій редакції:

“13) особам,  які  постійно  проживали   до   відселення   чи самостійного  переселення  або  постійно працюють на території зон відчуження,   безумовного    (обов’язкового)    і    гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали в зоні  безумовного  (обов’язкового) відселення   не   менше   двох   років,  а  в  зоні  гарантованого добровільного відселення – не менше трьох років,  – надання пільг, передбачених   пунктом  18  частини  першої  статті  20,  а  також позачергове  щорічне  безплатне  забезпечення санаторно-курортними путівками   шляхом   надання   щорічної   грошової   допомоги  для компенсації  вартості  путівок  через  безготівкове  перерахування санаторно-курортним  закладам,  які  мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, за надання послуг із санаторно-курортного   лікування   чи  одержання  за  їх  бажанням грошової  компенсації  у  розмірі  середньої  вартості  путівки  в Україні;

право вільного     вибору     санаторно-курортного    закладу відповідного профілю чи закладу відпочинку,  які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики,  та,  за бажанням,  здійснення доплати  за  надання  додаткових  послуг  за рахунок власних коштів у разі недостатності суми щорічної грошової допомоги для компенсації вартості  путівок  на  санаторно-курортне лікування  чи  відпочинок у вибраному закладі.  Санаторно-курортні заклади  незалежно  від  форми  власності   зобов’язані   надавати санаторно-курортні   та  оздоровчі  послуги  шляхом  безготівкових розрахунків.

Порядок надання  щорічної  грошової  допомоги  та  здійснення доплат  за рахунок власних коштів,  виплати грошової компенсації в розмірі  середньої  вартості  путівки  в  Україні   встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розмір щорічної грошової допомоги,  щорічний розмір середньої вартості путівки в  Україні  визначаються  законом  про  Державний бюджет України на відповідний рік”.

4. Пункт   2  частини  першої  статті  23  викласти  в  такій редакції:

“2) першочергове     щорічне      забезпечення      пільговою санаторно-курортною путівкою  або  путівкою  на  відпочинок шляхом надання  щорічної  грошової  допомоги  для  компенсації   вартості путівок   через   безготівкове  перерахування  санаторно-курортним закладам чи закладам відпочинку, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, за надання послуг із санаторно-курортного лікування або відпочинку чи одержання  за  їх бажанням  грошової  компенсації  у  розмірі 50 процентів середньої вартості путівки в Україні;

право вільного    вибору     санаторно-курортного     закладу відповідного профілю чи закладу відпочинку,  які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики,  та,  за бажанням,  здійснення  доплати  за  надання  додаткових  послуг за рахунок власних коштів у разі недостатності суми щорічної грошової допомоги  для  компенсації  вартості путівок на санаторно-курортне лікування чи відпочинок у  вибраному  закладі.  Санаторно-курортні заклади   незалежно   від  форми  власності  зобов’язані  надавати санаторно-курортні  та  оздоровчі  послуги  шляхом   безготівкових розрахунків.

Порядок надання  щорічної  грошової  допомоги  та  здійснення доплат за рахунок власних коштів,  виплати грошової компенсації  в розмірі   50   процентів  середньої  вартості  путівки  в  Україні встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розмір щорічної грошової допомоги,  щорічний розмір середньої вартості  путівки  в  Україні  визначаються  законом про Державний бюджет України на відповідний рік”.
5. У статті 30:

1) пункт 5 частини першої викласти в такій редакції:

“5) щорічне безплатне забезпечення потерпілих дітей путівками на  оздоровлення  строком  до двох місяців шляхом надання щорічної грошової  допомоги  для   компенсації   вартості   путівки   через безготівкове   перерахування   закладам  оздоровлення,  які  мають ліцензію  на  провадження  господарської  діяльності  з   медичної практики, за надання послуг із оздоровлення.

Потерпілі діти віком до 10 років разом з одним із батьків або особою,  яка їх замінює,  за умови,  що  така  особа  належить  до постраждалих  внаслідок Чорнобильської катастрофи,  забезпечуються путівками  на  оздоровлення  шляхом  надання   щорічної   грошової допомоги  для  компенсації  вартості  путівки  через  безготівкове перерахування  закладам  оздоровлення,  які  мають   ліцензію   на провадження  господарської  діяльності  з  медичної  практики,  за надання послуг із оздоровлення чи одержання грошової компенсації у розмірі середньої вартості путівки в Україні.

Батьки потерпілих  дітей  або  особа,  яка їх замінює,  мають право вільного вибору  санаторно-курортного  закладу  відповідного профілю  чи закладу відпочинку,  які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної  практики,  та,  за  бажанням, здійснення доплати за надання додаткових послуг за рахунок власних коштів у разі недостатності суми щорічної  грошової  допомоги  для компенсації  вартості  путівок  на санаторно-курортне лікування чи відпочинок  у  вибраному   закладі.   Санаторно-курортні   заклади незалежно     від    форми    власності    зобов’язані    надавати санаторно-курортні  та  оздоровчі  послуги  шляхом   безготівкових розрахунків.

Порядок надання  щорічної  грошової  допомоги  та  здійснення доплат за рахунок власних коштів,  виплати грошової компенсації  в розмірі   середньої  вартості  путівки  в  Україні  встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розмір щорічної грошової допомоги,  щорічний розмір середньої вартості  путівки  в  Україні  визначаються  законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому в разі недостатньої тривалості  щорічної  відпустки одному  з  батьків,  або  особі,  яка їх замінює,  або особі,  яка доглядає за потерпілою дитиною,  надається додаткова відпустка без збереження заробітної плати”;

2) пункт 10 частини третьої викласти в такій редакції:

“10) щорічне безплатне забезпечення дитини-інваліда та одного з батьків чи особи,  яка їх замінює,  путівкою для будь-якого виду оздоровлення  чи  відпочинку  протягом двох місяців шляхом надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівки  через безготівкове  перерахування  закладам  оздоровлення чи відпочинку, які мають  ліцензію  на  провадження  господарської  діяльності  з медичної   практики,   за   надання  послуг  із  оздоровлення  або відпочинку чи одержання грошової компенсації у  розмірі  середньої вартості путівки в Україні.

Батьки потерпілих дітей-інвалідів або особа,  яка їх замінює, мають   право   вільного   вибору   санаторно-курортного   закладу відповідного профілю чи закладу відпочинку,  які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики,  та,  за бажанням,  здійснення  доплати  за  надання  додаткових  послуг за рахунок власних коштів у разі недостатності суми щорічної грошової допомоги  для  компенсації  вартості путівок на санаторно-курортне лікування чи відпочинок у  вибраному  закладі.  Санаторно-курортні заклади   незалежно   від  форми  власності  зобов’язані  надавати санаторно-курортні  та  оздоровчі  послуги  шляхом   безготівкових розрахунків.

Порядок надання  щорічної  грошової  допомоги  та  здійснення доплат за рахунок власних коштів,  виплати грошової компенсації  в розмірі   середньої  вартості  путівки  в  Україні  встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розмір щорічної грошової допомоги,  щорічний розмір середньої вартості  путівки  в  Україні  визначаються  законом про Державний бюджет України на відповідний рік”.

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2013 року.

2. Кабінету Міністрів  України  у  тримісячний  строк  з  дня набрання чинності цим Законом:

привести свої  нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими  центральними органами   виконавчої   влади   їх   нормативно-правових  актів  у відповідність із цим Законом.

Президент України                                      В.ЯНУКОВИЧ

м. Київ, 5 липня 2012 року
N 5062-VI

Про колективні договори

Колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників або уповноважених ними органів. Колективний договір укладається на підприємствах,в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи.

Колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом з однієї сторони і профспілковими органами, а у разі відсутності профспілкового органу – представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовим колективом.

Умови колективних договорів, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов’язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:

зміни в організації виробництва і праці;

забезпечення продуктивної зайнятості;

нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);

встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом);

режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;

умов і охорони праці;

забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;

гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих;

умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Колективний договір набирає чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі.

Після закінчення строку дії колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором.

Колективний договір зберігає чинність у разі зміни складу, структури, найменування уповноваженого власником органу, від імені якого укладено цей договір.

У разі реорганізації підприємства колективний договір зберігає чинність протягом строку, на який його укладено, або може бути переглянутий за згодою сторін.

У разі зміни власника підприємства чинність колективного договору зберігається протягом строку його дії, але не більше одного року. У цей період сторони повинні розпочати переговори про укладення нового чи зміну або доповнення чинного колективного договору.

У разі ліквідації підприємства колективний договір діє протягом усього строку проведення ліквідації.

Колективні договори реєструються управлінням соціального захисту населення райдержадміністрації. Колективний договір подається на реєстрацію в трьох примірниках.

 

Механізм надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг

Механізм  надання населенню субсидій для  відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних  послуг, обсяг витрачання яких вимірюється  засобами обліку, передбачає наступне:

1. Право на призначення субсидії  визначається виходячи з вартості  послуг в межах норм споживання (незалежно від того, скільки громадяни фактично споживали у попередньому періоді). А розмір субсидії розраховується виходячи з обсягів фактичного споживання послуг у попередньому періоді, але не більше від установлених норм. Такий механізм надання субсидій розроблено з метою ефективного використання коштів державного бюджету, що виділяються для надання субсидій населенню.

2. Розмір плати громадян за умови  призначення житлової субсидії  не залежить від вартості послуг, взятої для розрахунку субсидії, а визначається в залежності від доходів (15 або 10 відсотків їх середньомісячного доходу). У повідомленні про призначення субсидії зазначається обов’язкова частка плати сім’ї в межах норм споживання, яку отримувач субсидії повинен сплачувати щомісячно. У разі, коли вартість фактично спожитої послуги менша ніж обов’язкова частка витрат на оплату цієї послуги, отримувачі субсидій сплачують її фактичну вартість.

3. Якщо сім’я економно споживала  газ, воду, електроенергію у період  отримання субсидії, при призначенні субсидії на наступний термін розмір її витрат зменшується на 2 відсотки за кожні 10 відсотків економії. Так, за 10 відсотків економії послуг обов’язковий платіж громадян зменшується з 15 до 13 відсотків сукупного доходу, за 20 відсотків економії частка плати громадянина зменшується з 15 до 11 відсотків доходу. Тобто, заощаджуючи енергоресурси, отримувачі субсидій мають можливість зменшити витрати на оплату житла до 9 відсотків, а сім’ї з пенсіонерів та інших непрацездатних громадян, а також сім’ї, до складу яких входять неповнолітні діти, інваліди І і ІІ групи – до 4 відсотків свого середньомісячного сукупного доходу.

4. Субсидії для відшкодування витрат  на оплату житлово-комунальних  послуг надаються у безготівковому  вигляді, тобто суми призначених субсидій перераховуються на рахунки отримувачів субсидій в організаціях, що надають послуги; їх розмір змінюється в залежності від фактичного споживання послуг.

5. При призначенні субсидії визначається  її орієнтовний розмір. Остаточний  розмір обраховується після закінчення терміну дії субсидії та отримання відомостей від організації, яка надає послуги, про фактичні обсяги їх споживання.

У разі коли по закінченні терміну отримання  субсидії зазначені послуги використано  на суму, меншу від суми призначеної субсидії та обов`язкової частки плати в межах норм споживання, невикористані перераховані кошти повертаються організаціями, що надають послуги, на рахунок управлінь праці та соціального захисту населення. У разі, коли по закінченні терміну отримання субсидії зазначені послуги використано на суму, більшу від суми призначеної субсидії та обов`язкової частки плати, управління праці та соціального захисту населення дораховують необхідну суму коштів на рахунки громадян в організації, що надають послуги, але не більше від встановлених норм.

Такий механізм вигідний як сім’ї, так і  державі:

  • заощаджуються енергоресурси;
  • зменшується обсяг бюджетних коштів для надання субсидій;
  • сім’я зменшує свої витрати на оплату газу.