Яка відповідальність за жорстоке поводження з дітьми

images (1)

Закон України «Про охорону дитинства» (ст. 35), а також Закон України «Про попередження насильствав сім’ї» (ст. 15) вказують, що особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, або ж вчинили на­сильство в сім’ї, несуть кримінальну, адміністративну або цивільно-правову відповідальність відповідно до законів України.Кримінальна відповідальність за діяння, що становлять насильство над дитиною в сім’ї або за її межами наступає згідно з Кримінальним кодексом України. Кримінальний кодекс України орієнто­ваний на захист дитини від будь-яких форм фізичного, психологічного, сексу­ального або економічного та соціального насильства над дитиною в сім’ї або поза нею та постійно вдосконалюється в цьому напрямку. Дії, які складають жорстоке поводження з дитиною, враховуючи комплексний характер цього поняття, можуть містити склади злочинів, передбачених широким переліком статей Кримінального кодексу України.

   Серед них умовно можна виділити три групи.

До першої групи належать склади злочинів, які можуть бути скоєні сто­совно будь-яких осіб, у тому числі, по відношенню до дітей.

До таких злочинів належать:

–   умисне вбивство (ст. 115 ККУ);

–   вбивство через необережність (ст. 119 ККУ);

–   умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 ККУ);

–   умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122 ККУ);

–   умисне легке тілесне ушкодження (ст. 125 ККУ);

–   побої і мордування (ст. 126 ККУ);

–   катування (ст. 127 ККУ);

–   погроза вбивством (ст. 129 ККУ) та деякі інші.

До другої групи належать склади злочинів, вчинення яких по відношенню до неповнолітнього або малолітнього визначено законодавством як кваліфі­куюча обставина, що тягне за собою більш суворе покарання, передбачене частинами другими, третіми тощо відповідних статей Кримінального кодексу України.

Слід окремо звернути увагу на такі злочини, як торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини (ст. 149 ККУ), а також сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією (ст. 303 ККУ). Вчинення цих злочинів по відношенню до неповнолітнього або малолітнього передбачено як кваліфі­куючу обставину (відповідно, ч. 2, 3 ст. 149 ККУ та ч. 3,4 ст. 303 ККУ).

Слід підкреслити, що ці статті містять примітки стосовно вчинення вка­заних злочинів по відношенню до дитини, які відтворюють міжнародні стан­дарти щодо попередження жорсткого поводження з дітьми, а саме вимоги Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жін­ками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транс­національної організованої злочинності, а також Факульта-тивного протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і ди­тячої порнографії.

Третю групу становлять злочини, які можуть бути скоєні тільки по відно­шенню до дитини, оскільки особу потерпілого від таких злочинів, яким може виступати тільки дитина, передбачено їх основних складом.

Адміністративну відповідальність за діяння, які полягають у насиль­стві щодо дитини в сім’ї та поза нею, передбачено не лише cт. 1732 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а й у випадках вчинення таких адміністративних правопорушень.

Вы можите оставить комментарий, или поставить трэкбек со своего сайта.

Написать комментарий

XHTML: Вы можете использовать эти теги: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

*