Виступ Президента під час відкриття фотовиставки «Четверте покоління» на території Національного музею історії України у Другій світовій війні

                          Дорогі захисники Української держави!

Шановні українці!

Сьогодні Україна відзначає День пам’яті та примирення, відзначає його разом з усією Європою, маючи на це повне право. Беззаперечними є подвиг українського народу, наш великий внесок у перемогу антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні.

Висловлюю нашу глибоку повагу і шану усім борцям проти нацизму. Низький уклін вам за ваш подвиг, за вашу перемогу, дорогі ветерани!

Коли наші діди й прадіди в 44-му та в 45-му наступали на Берлін, вони й гадки не мали, – і в найжахливіших снах уявити собі не могли, – що через сімдесят років своє військо в Україну пришле Москва. І холоднокровно вбиватиме їхніх онуків та правнуків.

Прошу, погляньте, на цих портретах – обличчя славних воїнів Збройних Сил, сучасних оборонців України, мужніх людей та патріотів. Їхні погляди сповнені гордості за приналежність до славної когорти захисників своєї землі. Світлини пращурів, які вони тримають у руках, свідчать, що бути воїном, захисником Вітчизни – традиція, здавна шанована українським народом.  Хочу подякувати фотографам за високоякісну мистецьку роботу.

«Четверте покоління» – діти незалежної України, ті, кому зараз 20-30 років. Це –  молодий цвіт нації. Це – люди, які пам’ятаючи про своїх мужніх предків, стали на захист України від російської агресії. Це – генерація наших сучасних героїв, які щодня пишуть сторінки вітчизняної історії, пишуть своєю кров’ю, потом. Саме «четверте покоління», яке нині взяло до рук зброю, щоб врятувати свою країну, спонукає нас знову й знову гортати сторінки – аби вивчити та запам’ятати уроки минулого, і вшанувати справжніх героїв.

Цю виставку слід сприймати як символ нерозривного зв’язку різних поколінь захисників України. Вітчизну сьогодні боронять нащадки і воїнів Червоної армії, і Української Повстанської Армії. Вони шанують своїх дідів та прадідів. А ті, будучи вже в небесних чертогах, напевно, пишаються сучасним поколінням захисників. Це важливо усвідомити, що в День пам’яті та примирення цей зв’язок є нерозривним.

На жаль, в Європі – знову війна. Сучасна Росія, як правонаступниця Радянського Союзу, не змогла і не встигла стати миролюбною нацією. Згадаймо молдавське Придністров’я, грузинські Абхазію та Південну Осетію, українські Крим та Донбас. І Сирія їй не дає спати спокійно. Уявіть собі, що все це тільки за 25 років існування Російської Федерації. А перед тим були Афганістан в 79-му, Чехословаччина і Прага в 68-му, Будапешт і Угорщина в 56-му.

Сьогодні зі знятими погонами та замальованими фарбою бортовими номерами танків і бронетранспортерів російські військові таємно, під покровом ночі, перетинають кордон України. Щоб без імен, без документів, без мундира випалювати українську землю та заливати її кров’ю. Нині бути українським військовим – почесний обов’язок. А бути російським військовим – значить, виконувати накази держави, яка не цінує життя своїх воїнів, яка без жодного докору сумління зрікається своїх загиблих та поранених солдат.

Натомість для всього українського суспільства і для мене особисто як Верховного Головнокомандувач загибель кожного українського військового – біль і невиправна втрата. Подвиг наших звитяжців, які боронять українську землю від російського агресора, буде жити завжди. Для його увічнення я свого часу і підписав указ про створення Меморіалу українських героїв, які віддали своє життя за свободу, незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Нещодавно до мене звернулися десятки громадських організацій ветеранів Антитерористичної операції, які представили своє бачення меморіального комплексу. На переконання авторів звернення, Меморіал слід розташувати в історичному місці. Хотів би зацитувати: «Це має бути максимально відкритий простір, велика територія, де люди могли б не тільки покласти квіти чи вінки, а й перебувати певний час, думати, згадувати, осмислювати минуле, сьогодення та дивитися в майбутнє».

Сьогодні тут присутні представники громадських організацій, які звернулись до мене. Вдячний вам за ініціативу та наголошую, що загалом погоджуюсь із запропонованими вами підходами. Має бути найближчим часом оголошено всеукраїнський конкурс, який за вашої участі й визначить, яким мають бути будова Меморіалу та його наповнення експонатами та артефактами.

Вважаю, кращої історичної локації для розташування Меморіалу українських героїв, ніж ці високі пагорби правого берега Дніпра, – годі й шукати. Це місце традиційно відвідують сотні тисяч людей, і стежка сюди не заросте ніколи. Відтак, уся ця територія, де розміщуватиметься, зокрема, Національний музей історії України у Другій світовій війні, а також майбутній Меморіальний комплекс учасникам антитерористичної операції, має стати єдиним Меморіалом українських героїв. Можете вважати, що відповідне політичне рішення вже прийняте.

На мою думку, такий підхід утверджуватиме непохитний і стійкий зв’язок різних поколінь захисників України. Це дозволить гідно увічнити пам’ять наших героїв.

Слава ветеранам Червоної армії та партизанського руху!

Слава воякам Української повстанської армії та всім учасникам національно-визвольних змагань!

Слава всім, хто захищав Україну від агресії з боку нацистського Третього рейху!

Слава Збройним Силам України, Національній гвардії, СБУ, прикордонникам, добровольцям і волонтерам, всім силовим структурам, які боронять нашу Вітчизну від ворожих зазіхань Російської Федерації!

Слава Україні!

 

Вы можите оставить комментарий, или поставить трэкбек со своего сайта.

Написать комментарий

XHTML: Вы можете использовать эти теги: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

*