Учасник АТО Василь Поточний: “Завжди хотілось бути корисним ”

???????????????????????????????

Василю Поточному – 41, житель села Лімна Турківського району. Після подій на Майдані, чоловік одним з перших вирушив на схід захищати країну, бо розумів – інакше не зможе дивитись у вічі рідним. Строкову службу проходив в 1994-1996 роках у військово-морських силах України.

- Яким було ваше життя до війни?

Я працював в Турківській дитячо-юнацькій спортивній школі на посаді тренера-викладача з шахів та гирьового спорту. На даний час займаю посаду завідувача сектору молоді і спорту Турківської районної державної адміністрації. Після сходу я пишаюсь, що  бачу синьо-жовтий прапор майже на всій території України та маю надію, що він замайорить і в місцях тимчасово окупованій території в т.ч. і у Севастополі, де я проходив строкову військову службу. І ще більше пишаюсь тим, що я теж вніс маленьку лепту у те, щоб він майорів на нашій землі.

- Чи в наших людей бракує такої сили?

У наших людей надто багато страхів. Окрім того, нас довгий час зомбували. Але українці мусять рано чи пізно усвідомити: для того, щоб досягти перемоги, треба чимось жертвувати та позбутися рабської психології.

- На вашу думку, як це змінити?

В нас шалена нестача професіоналів. Кожен повинен знайти себе, бути на своєму місці. Кожен має робити те, що вміє найкраще. І робити те, що він любить. Окрім того, важливою є популяризація спорту, це виховує впевненість в собі та лідерські якості. Також акцентувати на національно-патріотичному вихованні молоді.

- Що дало вам розуміння того, що ви повинні бути на війні?

Я завжди багато читав. Дуже розумні книги, які дали мені розуміння, що я завжди на правильному шляху. І завжди хотілось бути корисним. Для суспільства, родини та України. Не просто проіснувати, а прожити життя, щоб мене пам’ятали.

- Як ви потрапили в зону АТО?

Все почалось з Майдану. Я їздив туди постійно. Але час від часу повертався, бо треба було дбати про сім’ю. Не міг жити постійно в наметах, бо у селі чекала на мене дружина і двоє дітей.

Приїхавши з майдану 2 березня я записався добровольцем у нашому військкоматі. Декілька разів з’ясовував, чому мене не забирають. Перший раз виїхав на війну 26 квітня разом з Романом Мотичаком. Ми їхали зі слів хлопців, які нам дзвонили і з якими ми познайомились на Майдані в батальйон морської піхоти, який мав би бути легалізований від ЗСУ. Пробувши в Києві на вишколі з хлопцями до 17 травня . На той час питання з легалізацією батальйону так і не було вирішено. Я поїхав до нас у військкомат, з якого нам дзвонили мені і Роману для мобілізації в третій територіальний батальйон 9 травня. Роман залишився в Києві.21 травня я був мобілізований в 24 Залізну Бригаду.

 

- Як війна вплинула на ваші погляди, переконання, життєві цінності?

В АТО я бачив надто багато. Але я навчився сприймати долю. Утвердилось переконання, що ми на правильному шляху.

- Ви зараз задоволені своїм життям, про що мрієте ?

Я щаслива людина. Але я не до кінця реалізував себе, тому планів та мрій ще багато. Треба довіряти свої інтуїції. Так, я свого часу відчував що треба піти в армію. Маю розуміння, що справа не завершена, а для цього треба буде докласти багато зусиль.

- Якою є сучасна молодь,  що може змінити?

В майбутнього України тільки одна надія – це молодь. Молодіжна політика має бути в пріоритеті діяльності влади. Гуртувати учасників АТО, науковців, патріотів, зупинити хвилю еміграції, переконати молодь, що можливості є в Україні.

Таких як я дуже багато. Такі як ми мусимо їздити до підлітків. Витлумачувати їм, що є інший шлях. Не модно зараз курити, пити. Зараз модно бути здоровим, модно відрізнятися від інших.

- Невдовзі Різдво. Які традиції святкування у вашій родині?

Наші традиції з кожним роком дрібніють, люди перестали вірити у дива. На Різдвяні свята мають бути традиції. Хочеться, щоб їх плекали, розвивали. Святкуватиму із сім’єю, з дружиною та трьома на даний час дітьми. Сніг потрібен. Це дає Різдвяний дух. Всі українці мріють про одне, і нехай ці мрії здійснюються. Перемога мусить бути за нами.

 

 

 

 

 

 

 

Вы можите оставить комментарий, или поставить трэкбек со своего сайта.

Написать комментарий

XHTML: Вы можете использовать эти теги: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

*