Подорожуйте Турківщиною!

Літо в розпалі, у великих містах поменшало автомобілів – а це означає, що всі поїхали або збираються вирушити відпочивати. Сьогодні ми хочемо відкрити для вас ще одну неймовірної краси місцевість – Турківщину. Тут є на що подивитись, а головне – що й дорога тут набагато краща, ніж була кілька років тому. Повний вперед – на Турківщину!

Для того, щоб побачити максимально краси за одну поїздку, радимо добиратись до першої точки нашого маршруту трасою E471 через Сколе, а повертатись до Львова трасою Н13.
Загальна тривалість нашого маршруту 380 (!) км, адже Турківщина – один з найбільш віддалених районів Львівської області.

Вирушати радимо зі сходом сонця, а можливо й раніше – адже ми їдемо підкорювати найвищу вершину Львівської області – гору Пікуй!

Задля цього нам потрібно подолати близько 150 кілометрів. Тримаємо курс до села Верхнє Гусне. Звідси піднятись на вершину найлегше – по-перше тут маршрут ознакований, по-друге – тут немає надто стрімких підйомів.

З Пікуя відкриваються краєвиди Верховини, Бескидів та полонини Руни, що на Закарпатті. На горі Пікуй у свій час побував й Іван Франко.
Вершина гори з північної сторони оточена велетенським кам’яним валом, перерваним посередині, звідки бере початок потік з холодною водою.

Неподалік гори, на висоті 1200 м над рівнем моря, розташований перевал «Руська путь» — він має історичне значення, адже саме тут проходив торговий, а інколи й військовий шлях з Заходу на Схід.

Бойки, що живуть біля підніжжя Пікуя вміють робити «їдкий» сир – особливо солону бринзу. Його виготовляють лише тут, а молоко беруть від спеціальної породи корів. Їсти цей сир як самостійну страву практично неможливо, зате він прекрасно смакує на природі із запеченою несоленою картоплею.

Врахуйте, що на підйом і на спуск вам потрібно буде від 3 до 4 годин, в залежності від темпу і рівня підготовки, хоча б півгодини варто побути на вершині – відпочити, пофотографуватись й отримати естетичну насолоду. Не забудьте про перекус, зручне взуття, ну й слідкуйте за прогнозом погоди!

Нагадуємо, що в грозу підійматись на гору заборонено – це може коштувати вам життя!

Спускаємось з гори, сідаємо в  й вирушаємо в напрямку села Мохнате. Кілька кілометрів і ми на місці.

Час обіду і нас гостинно приймуть у ресторані готелю «Панська ровінь» – тут смачно, а ціни вас приємно здивують. Якщо подорожуєте групою осіб, то краще попередньо зателефонуйте (066) 086 00 82, щоб приїхати на все готове

Пообідавши, їдемо в село Матків.

Тут розташована Церква Собору Пресвятої Богородиці. Дерев’яна церква споруджена 1838 року, і є видатною пам’яткою бойківської архітектури, що внесена до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Великою цінністю церкви є її іконостас, вівтар, та розпис стін. Неподалік розташована дерев’яна дзвіниця церкви, збудована 1924р. майстром Михайлом Векличем.

З Маткова рухаємось в напрямку траси Н13 до селиша міського типу Бориня. Тут розташоване господарство «У родини Комарницьких».

Ферма пропонує кулінарні послуги для відпочивальників: дегустацію автентичних харчових продуктів та виготовлення їх в домашніх умовах. Відвідувачам пропонують скуштувати бездріжджовий хліб з борошна грубого помелу, вже вищезгадану «їдку» бринзу, гуслянку та смаколики. Цікавим буде знайомство з твердим сиром «Бойківським», який готується на відкритому вогні.

В сільському містечку Бориня цей продукт виготовлявся понад сто років і його споживачами були мешканці Парижа, Праги, Відня та Галичини.

Адреса: Турківський район, смт. Бориня, вул. Миколайчука, 54 0974973233 – п. Богдан

Почастувавшись, виїжджаємо з Борині й їдемо до Турки, саме тут ми ознайомимось з життям та культурою бойків. Прямуємо до народного музею «Бойківщина». Тут побачите дерев’яні речі домашнього вжитку, старовинний одяг бойків, чудову бойківську вишивку, а також взуття бойків – дерев’яники (довбаники) і ходаки.

В кімнаті української діаспори відвідувачі ознайомляться з літературою, яка була видана турківчанами за кордоном, а також зі сценічними костюмами хору «Гомін».

Адреса: Ратуша м. Турка, пл. Ринок, 26
Графік роботи музею:
понеділок – п’ятниця – 09.00 – 18.00
субота-неділя – вихідні, але зателефонувавши за номером (050) 936 44 57 до Руслани Юсипович, зможете домовитись за екскурсію в індивідуальному порядку.

Коли будете у Турці, то тут варто побачити й сакральні місця цього міста:

Церкву перенесення мощів св. Миколая, яка розташована на горі, близько центру міста. Збудована вона ще у 1776 р. – бойківського типу дерев`яна, тризрубна, а в кутку між бабинцем і навою розміщена фігура Пресвятої Богородиці. З гори, на якій побудована церква відкривається панорама на місто, яка справді зачаровує.
Адреса: м. Турка, вул. А. Шептицького.

Церкву Святого Миколая збудована у 1739 році майстром Данилом Прокопієм та є пам’яткою архітектури національного значення. Це тризрубна триверха церква, збудована зі смереки без жодного цвяха, лише з використанням яворових кілків. Зберігся різьблений дерев’яний іконостас з червоним тлом і золоченою різьбою та іконами з 1739 року.
Адреса: м. Турка, вул. Середня.

Церкву Успення Пресвятої Богородиці – пам`ятка архітектури національного значення, збудована у 1750р. зі смерекового дерева. Церква має три вежі, які увінчані хрестами та зачаровують витонченістю своїх контурів і є справжніми мистецьким витвором невідомих умільців. Знавці живопису високо оцінять ікони та чотириярусний іконостас, виконаний у стилі українського бароко. Церква стоїть на крайній західній околиці м. Турка (Турка Горішня).

Рушаємо далі і крайньою точною нашого маршруту буде Розлуч. Від Турки сюди лише 15 кілометрів.

Якщо хочете побачити звідки бере свій початок одна з найдовших річок на території України – Дністер, то зможете зробити це поблизу с. Вовче. Біля гори ріка починається з зовсім невеликого струмка.

В Розлучі витікає три джерела:

Джерело «Залізна вода» – джерело протікає на схилі гори у лісі, неподалік від сільської дороги. Вода дуже приємна на смак, але вживати її слід обережно — може псувати зубну емаль.

Джерело «Нафтуся» – це гідрокарбонатно натрієво-кальцієва вода типу «Нафтуся» слабої мінералізації. Воду рекомендується споживати відразу, оскільки вона швидко втрачає свої корисні властивості. Джерело цього типу мінеральної води розміщене на схилі гори заказника «Розлуч», неподалік від баз відпочинку «Карпати» та «Карпати-Турка». Інше джерело є на території комплексу «Джерела Карпат».

І третє джерело «Содова» – джерело «содової» мінеральної води розміщене біля ресторану «Ялинка», за 30 м від дороги Львів – Ужгород.

У Розлучі рекомендуємо поглянути на Церкву Різдва Пресвятої Богородиці, збудовану в І876 р. В дерев`яному храмі знаходяться мощі св. вмч. Пантелеймона. Дзвіниця церкви дерев’яна, двоярусна з широким піддашшям, є чотири дзвони. Розлучани пишаються своєю святинею та милозвучним звучанням дзвонів, які добре збереглися для наступних поколінь.

Оце так насиченим вийшов наш маршрут!

З Розлуча вирушаємо в напрямку Львова через Старий Самбір та Самбір трасою Н13 до Львова.
Хоча, якщо ви не встигли побачити всього й хочете залишитись – просимо!

Обов’язково заплануйте цьогоріч хоча б раз відвідати Карпати!

Нагадуємо про те, що в нашій області триває карантин, тож дотримуємось дистанції та карантинних заходів безпеки. Подорожуймо безпечно та відповідально.

Турківщина запрошує! І пам’ятайте, що Львівщина – більше, ніж подорож!

Вы можите оставить комментарий, или поставить трэкбек со своего сайта.

Написать комментарий

XHTML: Вы можете использовать эти теги: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

*