Особливості проведення весняно-польових робіт у 2020 р. в умовах недостатнього вологозабезпечення

1.Погодні екстремальні прояви весни 2020 р.

Ґрунтово-кліматичні умови Лісостепу Західного, Полісся і Передкарпаття мають ряд особливостей: строкатість ґрунтового покриву та рівня родючості ґрунтів, промивний водний режим і підвищену кислотність, нестачу макро- і мікроелементів тощо. Крім того, врожай і якість культур значною мірою залежить від метеорологічних умов вегетаційного року. В умовах зміни клімату добрий розвиток рослин і формування елементів

продуктивності є на посівах, які технологічно захищені, на яких дотримуються оптимальних параметрів обробітку ґрунту з урахуванням попередників, норм добрив та використання побічної продукції, рістстимуляторів, строків сівби, норм висіву, диференційованих підживлень протягом вегетації, інтегрованого захисту рослин тощо.

В умовах зазначених вище зон Західного регіону явище потепління і посухи виражається екстремальним проявом в окремі періоди вегетації рослин.

Підвищення температурного режиму та дефіцит продуктивної вологи має більш істотний вплив на сівбу ярих зернових культур. Відбувається пересихання орного шару ґрунту, особливо на глибині загортання насіння (до 5 см), зниження польової схожості, зрідження рослин.

Весняні запаси продуктивної вологи ґрунту залежать від його поглинання опадів з осені минулого року до початку вегетації рослин.

Погодні умови кінця 2019 ‒ початку 2020 рр. мали певні особливості. В період листопад‒березень за всіма місяцями температура була вищою за багаторічні дані з розхитом значень 4,1‒6,2 ºС. Найбільш теплим був січень (0,7 ºС при середніх багаторічних -4,6 ºС) і лютий (2,5 при -3,7 ºС).

Розподіл опадів за період осінь-зима 2019–2020 рр. був нерівномірним. У вересні випало 47,6 мм опадів (87 % до норми), основна частина (32,8 мм) – у ІІІ декаді. ІІ і ІІІ декади жовтня практично були сухими (0,6 і 0,4 мм), за місяць випало 24,8 мм (44 % до норми) опадів. Листопад та грудень за кількістю опадів були близькими до норми: 41,4 мм (86 %) та 49,9 мм (104 % норми).

Нестачу опадів відзначено в січні – 28,4 мм (71 % до норми), надмір опадів – у лютому: 69,7 мм (162 % норми). В І декаді березня випало 156 %

норми опадів, в ІІ і ІІІ декадах спостерігали їх дефіцит: відповідно 52 і 61 % від норми.

З початку квітня опади повністю відсутні. Поповнення вологозапасів ґрунту відбувалося нерівномірно та в недостатній кількості, а за підвищених температур протягом усього періоду проходили значні їх втрати внаслідок випаровування.

Відсутність опадів веде до зниження запасів продуктивної вологи ґрунту. У посівному горизонті вони є низькими або недостатніми, на супіщаних відмінах ґрунтів ‒ критичними.

Дощів не було з 24.03 (за винятком 30 березня – 2,0 мм).

Оптимальні значення доступної вологи для рослин у посівному горизонті ґрунту 0‒10 см мають становити 14‒15 мм, а в орному ‒ понад 20 мм. На період сівби ранніх зернових оптимальні вологозапаси орного горизонту ґрунту мають бути на рівні 30 мм, у фазі 3‒4 листків ‒ понад 20 мм (за наявності до 5 мм в орному горизонті під час сівби – не отримують сходів; 10 мм ‒ сходи з’являються, частково засихають і стають дуже зрідженими; 11‒20 мм ‒ умови для появи сходів задовільні; понад 20 мм ‒ з’являються дружні сходи).

  1. Особливості обробітку ґрунту

У комплексі весняно-польових робіт надзвичайно важливе місце займає ранньовесняний та передпосівний обробіток ґрунту. Ним забезпечується вирівняність поля, створюються умови для збереження вологи, прогрівання ґрунту, формується його структурність.

На вибір технологій ранньовесняного обробітку ґрунту значною мірою впливають метеорологічні умови зимового й ранньовесняного періоду: кількість опадів, висота снігового покриву та його щільність, глибина промерзання ґрунту, термін настання плюсових температур та інтенсивність прогрівання його поверхні, фізичний стан, вологозапаси. Технологічні операції та знаряддя потрібно коректувати, враховуючи всі ці фактори безпосередньо перед «достиганням» ґрунту та «виходом в поле». Основне завдання ранньовесняного обробітку ґрунту – максимальне збереження вологи в ґрунті з недопусканням просушування його верхнього шару, оскільки в цей час за теплої сухої погоди за один день може втрачатися близько 60‒80 і більше тонн води з 1 га.

Станом на 10 квітня 2020 р. в умовах Карпатського регіону, за даними Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН, запаси продуктивної вологи залежно від типу ґрунту в орному шарі (0‒20 см) під пшеницею озимою знаходилися в межах 27‒42 мм, в шарі 0‒100 см ‒ 193‒228 мм.

Вищий рівень вологозапасів забезпечувався за проведення в основному обробітку ґрунту зяблевої оранки (33-42 мм). Безполицеві операції сформували цей показник в межах 27‒39 мм (0‒20 см пласту). Це, очевидно, пояснюється тим, що незважаючи на збільшення втрат наявної вологи при обороті пласта, за оранки створюються кращі умови для її акумуляції при випаданні дощів. У поточному році це дало можливість накопичити більше вологозапасів у ґрунті саме за відвальних технологій.

Відсутність опадів у квітні за денних температур 17‒21 ºС призвела до значних втрат вологи з ґрунту, особливо з верхніх шарів. При сівбі ранніх ярих культур (вівса, бобів кормових, гороху, ячменю ярого) в орному шарі було 23‒31 мм продуктивної вологи.

На деяких площах спостерігали переосушення ґрунту. На окремих полях відзначено утворення ґрунтової кірки. Внаслідок механічного обробітку ґрунту формувалася брилистість, велика кількість грудочок великого розміру.

У посушливих умовах цього року допосівний обробіток має спрямовуватися на збереження вологи. Якщо ґрунт ще не розроблявся після зябу, слід уникати весняного вирівнювання, яке призводить до перемішування пересохлого верхнього шару з нижнім, вологішим. Також доцільно відразу після виконання загальноприйнятого весняного обробітку, яким є культивація на глибину заробляння насіння, в стислі строки провести

сівбу.

Під зернові і зернобобові культури передпосівну культивацію з боронуванням потрібно проводити на глибину 4‒5 см. За нестачі вологи в цьому році доцільно застосувати передпосівне коткування. Його проводять у першу чергу на карбонатних, легких супіщаних, а також темно-сірих та опідзолених чорноземах і інших ґрунтах. На окультурених карбонатних, легких піщаних, темно-сірих і опідзолених чорноземних ґрунтах, якщо в полі

відсутні багаторічні бур’яни, замість передпосівної культивації можна застосовувати комбіновані агрегати, до складу яких входять шлейф-борони, борони ВНІЦ-Р, райборінки і кільчасто-шпорові котки, а також важкі борони і ін. Добрі результати дає використання для передпосівного обробітку комбінованих агрегатів РВК-3,6, ЛК-4 та ін.

Готуючи поле до сівби льону, овочів і інших культур, глибина загортання насіння яких становить 1,5‒4 см, слід більш ретельно підготувати ґрунт. Тому після закриття вологи в стислі строки проводять передпосівний обробіток на глибину 2‒3 см, використовуючи борони РВК, а також застосовуючи комбіновані агрегати типу «Європак», культиватори з лінійки УСМК-5,4 в агрегаті з зубовими легкими боронами і шлейф-рейками.

Також ефективним є агрегат “Україна” АПБ-6, який одночасно виконує ранньовесняний і передпосівний обробіток ґрунту.

Перевага використання комбінованих агрегатів у передпосівному обробітку є в тому, що інтенсивне кришення ґрунту на задану глибину доповнюється вирівнюванням та ущільненням. Вони в своєму складі мають розпушуючі, вирівнюючі робочі органи і котки та забезпечують рівномірність обробітку ґрунту на глибині, що значно підвищує польову схожість, синхронність розвитку рослин на початкових етапах органогенезу та підвищує врожайність. Однак потрібно врахувати, що комбіновані агрегати типу „Європак”, які добре зарекомендували себе за передпосівного обробітку ґрунту під більшість польових культур, при підготовці під буряки цукрові в умовах різкого підвищення температури повітря можуть

спричинити ризик пересушування ґрунту внаслідок використання знарядь з пружинними робочими органами. Оптимальними за таких умов є знаряддя із стрільчастими робочими органами.

Застосування комбінованих агрегатів дозволяє зменшити трудові й енергетичні затрати на 20‒25 % і своєчасно провести сівбу.

За відсутності комбінованих агрегатів доцільно використовувати культиватори КПС-4 в поєднанні з кільчасто-шпоровими котками. При незначному ущільненні окультурених ґрунтів передпосівний обробіток під ярі зернові можна обмежити лише боронуванням.

Розрив між передпосівним обробітком і сівбою має не перевищувати однієї години.

Передпосівний обробіток ґрунту під картоплю потрібно проводити глибше. Якщо органічні добрива внесені під зяб, то навесні доцільно провести глибоке (14‒16 см) розпушення ґрунту культиваторами без борін. У тому разі, коли гній потрібно внести навесні, його приорюють на глибину 16‒18 см. Передпосівну культивацію з боронами проводять впоперек до садіння картоплі на глибину 12‒14 см.

Під пізні культури, зокрема кукурудзу, рекомендовано проводити дві культивації з боронуванням на глибину 8‒10 см та передпосівну на глибину загортання насіння (5‒6 см).

Під пізні ярі, крім передпосівної культивації, проводять ще одну-дві додаткові культивації в міру появи сходів бур’янів. Для її проведення доцільно використовувати культиватори КПС4 з стрілчатими робочими органами, які розпушують ґрунт на однакову глибину і повністю підрізають бур’яни. Разом з культиватором КПС-4 залежно від механічного складу і вологості ґрунту потрібно використовувати борони, шлейфи і кільчасто-шпорові котки, що дає можливість одночасно провести культивацію, боронування і вирівнювання поверхні поля.

У цілому при проведенні основного ранньовесняного і передпосівного обробітку ґрунту має бути диференційований підхід з урахуванням типу ґрунту, вмісту вологи, забур’яненості поля, біологічних особливостей культур та наявності технічних засобів.

Основні вимоги до передпосівного обробітку ґрунту: поверхня ґрунту має бути вирівняна, верхній шар – добре розпушений, доведений до дрібногрудочкуватого стану, посівне ложе сформоване на глибину заробки насіння.

  1. Догляд за озимими та ярими культурами

Пшениця озима станом на 13.04 є на початку V етапу органогенезу – вихід у трубку. Нестача вологи в цей період стримує ростові процеси, знижує інтенсивність нагромадження  пластичних речовин, негативно впливає на формування колосу, що веде до недобору зерна.

Тривала ґрунтова засуха може призупиняти ріст головного стебла і відмирання бічних. У першу чергу пшениця озима використовує продуктивну вологу горизонту 0‒40 см. При зниженні вологозапасів в зазначеному горизонті рослини починають використовувати вологу  нижніх шарів, включаючи і ту, що знаходиться на глибині понад 150 см.

Якщо запаси продуктивної вологи в нижніх горизонтах є великі, то навіть за незначної кількості опадів у період весняної вегетації пшениця озима може сформувати непоганий урожай. За тривалої відсутності опадів горизонт ґрунту, де розміщена значна частина кореневої системи (0‒40 см), пересихає і корені стають малофункціональними, це призводить до зниження темпів росту, а в підсумку – до недобору врожаю. Одним із агротехнічних прийомів у посушливу весну є боронування посівів. За низького вмісту продуктивної вологи в кореневмісному шарі ґрунту навіть за достатньої кількості поживних речовин засвоєння їх низьке.

Виходом із цієї ситуації є позакореневі внесення комплексних добрив з макро- та мікроелементами в рідкій формі в поєднанні з препаратами, що базуються на вільних амінокислотах, які будуть позитивно впливати на кореневу систему рослин, сприяти їх активнішому зростанню, стимулювати обмінні процеси, підвищувати імунітет.

Овес – найбільш вологолюбна рослина з-поміж ранніх ярих зернових і переносить засуху гірше, ніж пшениця яра та ячмінь. Для проростання насіння йому потрібно 65 % води від маси зерна (ячменю – 50 %, пшениці 48 %). Транспіраційний коефіцієнт вівса вищий порівняно з ячменем і пшеницею: відповідно 474; 406; 400.

Ячмінь ярий серед хлібів І групи – один із найбільш посухостійких. Засуха в усі періоди росту і розвитку веде до зменшення кількості зерна у волоті й колосі, хоча найбільш критичним періодом є вихід у трубку.

Одним із заходів за недостатніх запасах вологи ґрунту є коткування після сівби, що дає можливість ущільнити поверхневий шар і забезпечити насіння більшою кількістю вологи (для притоку вологи до насіння з глибших шарів ґрунту), зменшити її випаровування, що підвищить польову схожість.

У роки з недостатньою кількістю опадів важливо проводити роботи в ранні й стислі строки. За пересихання верхнього шару ґрунту слід глибше заробляти насіння – на глибину 5‒8 см.

В умовах нинішнього року ефективним у технологіях вирощування зернових буде використання рістстимуляторів, водорозчинних комплексних добрив, збалансованих макрота мікроелементами на хелатній основі, які підвищують толерантність рослин до стресфакторів, що виникають внаслідок дії несприятливих погодних умов, хвороб тощо.

Особливості проведення весняного догляду за ріпаком озимим

Станом на 13.04.2020 ріпак озимий є в 2 періоді росту й розвитку рослин, 10 фенофази, 6 етапу органогенезу. Для цієї культури оптимальними у весняний період є водно-температурний режим: квітень ‒ 50‒60 мм опадів, 8‒10 оС ‒ температура повітря; травень ‒ відповідно – 70‒75 мм і 13‒15 оС. Аномальна нестача вологи, яка спостерігається за весняний період 2020 р. обумовила затримку в рості рослин і наростанні зеленої маси, а в

подальшому може вплинути на передчасне цвітіння.

За оптимального рівня мінерального живлення з розрахунку на 1 т насіння (N 50‒70 кг/га, Р2О5 – 25‒35, К2О – 40‒70, Са – 40‒70, S – 20‒25 кг/га) ріпак має особливо високу вразливість на нестачу бору, середню до марганцю, молібдену, цинку.

Для зняття стресу, обумовленого впливом коливань температур та пригніченням від застосування гербіцидів, потрібно провести позакореневе підживлення рослин баковою сумішшю:

карбамід (5‒7кг/га) + бор (1,0 л/га) + сульфат магнію (1,5 л/га) + марганець (0,5 л/га).

Ефективним є застосування мікродобрива фосамко-Біо (яке містить збалансований комплекс макро-, мікроелементів та екстракт морських водоростей), а також у фазі великого бутона стимуляторів росту з хелатними мікродобривами, які сприяють росту стручків і маси насіння, зокрема вимпел, 1,0 л/га + оракул халат бору 1,5 л/га.

Цей агрозахід забезпечить активізацію ростових процесів, швидке відновлення рослин, підвищить продуктивність.

  1. Особливості застосування засобів захисту рослин

У період затяжної весни потрібно подбати про таке: зберегти і зробити доступною рослині максимальну кількість вологи, захистити від бур’янів і дати можливість реалізувати свій генетичний потенціал.

Підвищення температури і невелика кількість вологи негативно впливає на рослину і для дальшого росту та розвитку вона витрачає енергію.

Впродовж останніх трьох років вирощування зернових колосових культур було складним і непередбачуваним як через погодно-кліматичні умови, так і з точки зору ринкових відносин. За таких обставин давати прогнози − досить складно. Проте на сьогодні ми маємо низку чинників, що дають змогу говорити про певні загрози з огляду на природно-кліматичні фактори і біологію розвитку деяких патогенів.

Важливою складовою у технології вирощування зернових культур є захист посівів від бур`янів, які постійно конкурують за світло, вологу та поживні речовини з рослинами зернових, чим значно знижують майбутній врожай.

Як відомо, бур`яни, завдяки ряду біологічних особливостей, є набагато конкурентоспроможнішими, ніж культурні рослини, тому слід

запобігти або максимально мінімізувати їх негативний вплив.

За результатами фітосанітарної оцінки полів на посівах озимини виявлено значну кількість зимуючих видів бур’янів, що буде ще однією проблемою захисту рослин у весняний період.

На основі видового складу бур’янів при весняному огляді посівів та з врахуванням фази розвитку культури та температури, за якої можна застосувати, слід використати один (або суміш) з рекомендованих гербіцидів, що входять до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».

За результатами наших досліджень, за наявності перерослих бур’янів на посівах пшениці озимої ефективною є обробка посівів гербіцидом гроділ Максі 375 OD, о.д. (0,09–0,11 л/га).

Джерелом поширення хвороб озимих зернових культур залишається наявний ще з минулорічної осені інфекційний запас фітопатогенів. Враховуючи особливості погодних умов і технологічних заходів системи захисту озимих зернових культур на початкових етапах розвитку, можливо цілеспрямовано та успішно впливати на їх фітосанітарний стан, досягаючи бажаного результату.

При моніторингу посівів озимих зернових станом на 09.04.2020 р. залежно від сорту розвиток кореневих гнилей становив 1,5−2,5 %, септоріозу листя ‒ 1,0−2,5 %. Надалі за сприятливих умов відсоток уражених рослин може значно збільшитися.

Щоб обмежити подальше перезараження збудником септоріозу, треба обприскати одним з рекомендованих фунгіцидів, враховуючи температурний режим.

На основі видового складу бур’янів при весняному огляді посівів ріпаку озимого та з врахуванням фази розвитку культури та температури, за якої можна застосувати, слід використати один (або суміш) з рекомендованих гербіцидів, що входять до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».

При моніторингу посівів ріпаку озимого залежно від сорту та гібриду розвиток фомозу становив 0,8‒1,2 %, альтернаріозу 1,2‒2,0 %. За подальшого розвитку хвороб рослини слід обробити (при настанні відповідної температури повітря + 8‒10 ºС) рекомендованими

фунгіцидами: фолікур (0,75‒1,0 л/га), ридоміл Голд МЦ (2,5 кг/га) та ін., що входять до “Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».

Вы можите оставить комментарий, или поставить трэкбек со своего сайта.

Написать комментарий

XHTML: Вы можете использовать эти теги: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

*