На Львівщині відзначили 106-ту річницю з дня народження Василя Кука

Сьогодні, 11 січня, у смт Красне Буського району вшанували пам’ять останнього головнокомандувача УПА, генерал-хорунжого Василя Кука з нагоди 106-ої річниці з його дня народження.

Відтак, в межах заходу, представники влади, духовенства та громадськість поклали квіти та лампадки до могили Василя Кука та спільно виконали Державний Гімн України. Опісля відбулась поминальна молитва за участю настоятелів місцевих храмів.

“Видатний син українського народу Василь Кук все життя пишався тим, що він українець, і готовий був покласти життя за волю українського народу. Він – величезний приклад для сучасних українців, які відстоюють незалежність України. Ми маємо чим гордитися. Нам варто наслідувати приклад нашого земляка, і разом ми переможемо у нашій боротьбі за віру, землю та мову”,- зазначила заступник керівника апарату Львівської ОДА Оксана Томашук.

Також присутні взяли участь у  флешмобі під час якого спільно виконали Гімн українських націоналістів «Зродились ми великої години…» та долучились до екскурсії до Красненського краєзнавчого музею, де оглянули експозиції, присвячені звитяжній боротьбі УПА.

Довідково

11 січня 1913 року у селищі Красне народився останній головнокомандувач УПА  Василь Кук. Він був найстаршою дитиною у сім’ї Степана та Параскевії Куків, що мали шестеро дітей: п’ять синів і одну доньку. Навчаючись в Золочівській гімназії, в 1930 році Василь вливається в ряди «Юнацтва» і незабаром стає членом ОУН. Після закінчення гімназії в 1932 році вступає на правничий факультет Католицького університету  в Любліні. Вчився там не довго у зв’язку з арештом польською поліцією. Після звільнення з в’язниці в 1936 році продовжує працювати в ОУН  у нелегальних умовах. У підпіллі займається видавничою діяльністю спочатку на Бережанщині, а потім – на Холмщині. Після падіння Польщі у 1939 році перебуває на окупованій німцями території, де проходить курс військового вишколу, організованого ОУН. З квітня 1941 року стає провідником Організації Українських Націоналістів.

З метою відновлення Української держави і проголошення акту про цю подію в Києві Василь Кук з групою активістів намагається добратися до столиці, але в серпні 1941 року його заарештовують німці. Разом зі своїм сподвижником Дмитром Мироном йому вдається втекти від гітлерівців. Після цього керівництво ОУН направляє Василя Кука до Дніпропетровська, де він очолює екзекутиву ОУН Півдня України і тривалий час після німецької окупації успішно бореться з більшовиками.

Потім Василь Кук (псевдо «Коваль», «Леміш») став членом Генерального секретаріату Української Головної Визвольної Ради (УГВР). У 1947 році він виконував функції заступника Голови проводу ОУН Романа Шухевича (Тараса Чупринки). Після загибелі останнього, в 1950 році наш земляк стає головнокомандувачем УПА. У жовтні 1952 р. йому було присвоєно військове звання «генерал-хорунжий УПА».

Впродовж 1954-1960 рр. перебував в ізоляторах центральних тюрем КДБ у Києві та Москві. З настанням хрущовської «відлиги» був звільнений з тюрми у 1960 році і залишений у Києві під наглядом КДБ. Незабаром екстернатом закінчив філософський факультет Київського держуніверситету. Працював у Центральному державному історичному архіві, в Інституті історії АН України, звідки був звільнений як неблагонадійний. Василь Кук, проживаючи у Києві, часто виступав з лекціями про національно-визвольну боротьбу, підтримував контакти з ріднею на Бузеччині та навідувався до родини у Красне.

Помер 9 вересня 2007 р. на 95-му році життя. Похований у рідному Красному поруч з Могилою борцям за волю України.

 

Вы можите оставить комментарий, или поставить трэкбек со своего сайта.

Написать комментарий

XHTML: Вы можете использовать эти теги: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

*