Губернатор Львівщини Олег Синютка: “Багато солі з’їли разом з Садовим? Так це ж допомагає у житті. Він знає, що я все знаю…”

“Про завдання від Президента Порошенка, лобізм братів Дубневичів, капіталовкладення “Пупса”, стосунки з Андрієм Садовим, улюблену відповідь корупціонерам, контрабанду, дороги та важкі перемовини з японськими інвесторами – у яскравому інтерв’ю для “Цензор.НЕТ”.

Про голову Львівської обласної державної адміністрації Олега Синютку у місті Лева люблять розмірковувати у контексті його стосунків з Андрієм Садовим. Нічого дивного у тому немає: Олег Михайлович 7 з половиною років пропрацював першим заступником міського голови, а отже приречений читати про себе: “Вийшов з орбіти впливу Садового”. Або: “Стосунки ділові, але відчувається напруженість”. Чи навіть: “Перехід до команди Порошенка не міг не зробити Синютку і Садового ворогами”…

Натомість “Цензор.НЕТ” цікавили інші напрямки, якими опікується амбітний львівський губернатор. І хоча питання відносин з Андрієм Садовим ми теж зачепили – але ж наприкінці довгої розмови про завдання Президента, депутатський лобізм та японський прагматизм, упертість контрабандистів і таємниці організації матчу за світову шахову корону
А почали, як зазвичай і буває, з актуального.

“НА ЛЬВІВЩИНІ СПЕЦСЛУЖБИ РФ НАМАГАЮТЬСЯ ДІЯТИ У ДВОХ НАПРЯМКАХ”

- Блокування “Свободою” російських фур багато у кого викликало відразу. Міністр інфраструктури Пивоварський, наприклад, каже, що, по-перше, за міжнародними правилами, блокування транзиту є забороненим; по-друге, воно може спричинити позови проти України до Світової організації торгівлі. І по-третє, Росією пересувається у кілька разів більше українських фур, аніж Україною – російських.
Ви погоджуєтеся за таким твердженням?

– Минулого вівторка сесія Львівської обласної Ради як найвищий представницький орган області не підтримала позицію фракції “Свобода” стосовно блокування. Хоча, звичайно, навряд чи ви знайдете львів’янина, якому приємно бачити російський триколор в будь-якій формі, в тому числі і на номерних знаках. Але люди розуміють, що не все так просто. І я хотів би, щоби це рішення, яке ми зараз обговорюємо, ми приймали не серцем (тому що серцем все зрозуміло: 211 родин, які втратили героїв на фронті – і це говорить саме за себе), а, все-таки, розумом.

– А про що говорить розум?

– Про те, що ми не можемо своїми руками викреслити Україну з переліку транзитних держав. І так ми знаємо, що Росія будує – причому не комерційними структурами, а залізничними військами – залізницю в обхід, 122 кілометри. Ми прекрасно знаємо, що Росія буде провокувати європейські країни для того, щоб подати відповідні пропозиції в Світову організацію торгівлі, і так далі.

– Тобто, перш ніж вдаватися до такої акції, варто було хоча б спробувати прорахувати ситуацію на 2-3 кроки наперед?

– Я думаю, що ті люди, які сьогодні спонукають російські фури конфліктувати…

– Що ви маєте на увазі?

– Не все так просто. Деякі фури ніхто ще не затримує – а вони вже не їдуть. Вони також прораховують на 2-3 кроки вперед.

– Ви намагалися переговорити щодо цієї акції з керівництвом “Свободи”?

– Я думаю, що сьогодні тих людей, які в “Свободі” виступають за блокування, можна розділити на 2 частини. Одна частина – ті, хто насправді діє серцем і вболівають за те, щоб оця російська зараза не поширювалась територією України; і я цих людей розумію, приймаю, і треба мати велике терпіння, щоби переконати їх: інтереси України є більші, ніж емоції.

Але є, напевно, й інша частина.

– Маєте на увазі тих, хто є більш зацікавлений у політичному піарі?

– Ну, це їх треба питати.

– А який обсяг блокувань російських фур у Львівській області?

– Львівщина, по-перше, найбільша транзитна область, тому що маємо 3 великих міжнародних переходи ( Рава-Руська, Шегині і Краківець); через Львівщину ідуть шляхи на Закарпаття, угорський кордон. Але я би не міг сказати, що це блокування сьогодні – це надзвичайна подія для Львівщини.

– Щодо російського впливу. Минулого року мені довелося спілкуватися з харківським і сумським губернаторами Ігорем Райніним і Миколою Клочком; звичайно, у їх випадку тема російської експансії видається більш наявною, фізично відчутною проблемою. Львівщина ж знаходиться далеко від Донбасу та українсько-російського кордону. Якою мірою та у чому саме помітний тут вплив Росії?

– Тут, на Львівщині, вплив Росії, особливо російських спецслужб, має зовсім іншу специфіку. Зрозуміло, що ніхто не прийде сюди агітувати за “руський мір” і тому подібне. І якщо, можливо, на Харьковщині або Херсонщині ще є поодинокі люди, які не розібралися, то на Львівщині таких людей практично немає. Але я думаю, що спецслужби РФ тут будуть діяти, а чи й діють, у двох напрямках.

– Яких саме?

– Перший – розсварити нас з Польщею, маніпулюючи певними історичними речами і, можливо, не зовсім ще загоєними ранами з сторіччя українсько-польської війни, з важкого періоду Другої світової війни. І, звичайно, вони постійно будуть провокувати людей на дестабілізацію, страх. І ті вибухи, які сталися минулого року у Львові, і цей пакет з вибухівкою, який виявили цього року, – гадаю, що спецслужби знайдуть там російські корені.

– А приклади того, як нас намагаються розсварити з Польщею, навести можете?

– Є болючі теми, які стосуються конфліктів між родинами; я переконаний, що йдеться про псевдобоївки УПА з одного боку і, під виглядом поляків, радянських спецслужб, – з іншого. Таким чином спецслужби діяли, щоб винищувати місцеве населення. І сьогодні там є встановлені пам’ятники загиблим українцям і полякам. Разом з тим нам відомо, що сьогодні на території Польщі знищені деякі пам’ятники; і у нас були спроби знищити пам’ятники на польських могилах…Все це, я думаю, іде з Москви.

ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ СПОЧАТКУ ТРЕБА ДОБИТИСЯ ПОКАЗНИКІВ У ГРОШОВОМУ ЕКВІВАЛЕНТІ, А НЕ В КІЛЬКОСТІ СПИСАНИХ ШПАЛЬТ ГАЗЕТ”

– Тут, на Львівщині, довелося чути про ваше майбутнє діаметрально протилежні чутки. Перша: Синютку незабаром звільнять з посади, бо “не виправдав”. Друга: Синютку незабаром заберуть до Києва – на підвищення.

– (Сміється) Результат один і той же…

– У будь-якому випадку, оцінювати можливість того чи іншого варіанту треба, виходячи з практичної реалізації тих настанов, які вам дає Президент. Який, до речі, 7 січня відвідував Львівщину. Якщо коротко, на які основні задачі націлював вас Петро Олексійович?

– Насправді він ці питання ставить і на нарадах, які проводить з головами обласних державних адміністрацій. І ключове питання – це робочі місця і зарплати людям. Це сьогодні для України є найважливіше питання.

Друге питання: незважаючи на те, що Львівщина знаходиться в глубокому тилу і є однією з найбільш патріотичних областей, а війна ще далеко не закінчилась, – Президент вимагає підготовки та укріплення армії, виробництва сучасних зразків озброєнь.

Третя річ – це територіальна реформа. Яку ми мусимо зробити, інакше без неї прогресу не буде.

І ще одна річ, яка ніколи не сходить з вуст Президента, – це питання боротьби з корупцією. Я знаю, що, можливо, якісь інші речі Президент зможе пробачити; яле якщо в нього будуть підозри чи дані про вчинення корупційних дій, він з тією людиною попрощається і ніколи в житті не матиме з нею справи.
– Розмовляючи про корупцію на Львівщині, треба, мабуть, в першу чергу, говорити про контрабанду. Тут у вас є чим похизуватися?

– Так, є. Ви знаєте про експеримент, оголошений Президентом під час його візиту до Львова: про те, що перевищення від індикативних показників буде скеровано на дороги. І от Львівщина за 4 місяці сумарно отримала перевищення в 600 мільйонів. Це стільки, скільки отримали всі області, разом взяті.

З цих грошей ми 300 млн скерували на дороги. І вже, чесно кажучи, зраділи, і вважали, що далі все піде своєю чергою. Аж раптом в січні отримали мінус 34 мільйони. Тобто навіть не виконали план. Довелося знову вдаватися до різких кроків – і в лютому ми отримали плюс 100 мільйонів.

– А вам зрозуміло, за рахунок чого у січні відбувся такий відкат?

– Я думаю, що люди повірили в те, що все повернеться на круги своя, і можна буде якусь фуру через кордон перевезти, ще якісь речі…

- А чому в них виникло таке відчуття?

– А наші люди, вони, знаєте, такі: якщо ти кожного дня стукаєш – тоді вони чують. А якщо трішки розслабитись, відразу починають думати: “Та! Може, це і все?” І пішла, на жаль, зворотна реакція. От, минулого тижня затримали митника, звільнили двох керівників відділів митниці аеропорту. У мене відбулася зустріч із правоохоронними органами і всіма суб’єктами підприємницької діяльності. Розмова була дуже відвертою; думаю, що всі всіх почули, і СПД будуть працювати у легальній площині, а правоохоронці не займатимуться здирництвом.

До речі, минулого тижня у нас був один просто фантастичний сигнал. Звернувся керівник однієї з асоціацій експортерів і сказав, що у нього є таке відчуття, мовляв, хтось йому ставить такі питання, які вже давно не звучали на території Львівської області.

- І?

– І було дуже приємно, що правоохоронці відреагували просто миттєво.

- Як саме?

– Троє уже за гратами, прямісінько з місця скоєння злочину. Тобто видається так, що серед самої системи уже з’явилась впевненість, що треба жити інакше.

– Контрабанда може складатися як з кустарів-одинаків, так і з потужних структур…

– Так. До речі, три тижні тому на гарячому був затриманий з контрабандою літак, який повинен був перетнути кордон…

- Імена людей нагорі, які керують цим бізнесом, вам відомі?

– І не тільки мені, а й спецслужбам нагорі. І те, що сьогодні немає контрабанди, означає, що ці люди не бачать своєї перспективи на території Львівщини.

- Про Одеську область кажуть аналогічні речі: мовляв, контрабандистів звідти намагаються витискувати…

– Одеській області спочатку треба добитись показників в грошовому еквіваленті, а не в кількості списаних шпальт газет. Це є дуже суттєва різниця. Тому що одне питання – добре говорити про боротьбу з контрабандою, а інше – отримати 300 мільйонів гривень, і за них зробити 100 кілометрів доріг.
- У ваших словах відчувається незадоволення піар-успіхами одеських митників…

– Насправді я це сприймаю дуже спокійно. Тому що PR – це, звичайно, дуже класна штука; проблема в тому, що, якщо крім піару більше нічого не буде, то через півроку, через рік люди розберуться, і все стане на своє місце. Ми в Україні це вже не одного разу проходили. І те, що рік тому тут, на Львівщині, ми стартували не з великих статей і голосних заяв, а з щоденної рутинної роботи, – все це сьогодні нам дає можливості робити реальні речі в інфраструктурі. А там, де воно тільки на папері, – то воно і через рік залишиться на папері.

Я би хотів торкнутися ще однієї теми. Дуже часто я чую від чиновників різних рівнів, що їм хтось заважає з високих кабінетів. Знаєте, мені як голові ЛОДА ніхто не заважає. Тому що будь-якій людині, яка старається зробити неправильні речі, я завжди кажу: “Шановний, ну, раз така ситуація, давай, я наступного разу підніму питання на нараді в Президента. І всі знають, що я це без проблем встану і зроблю! І всі знають, яка буде реакція Президента!

- Можете назвати імена людей, яким ви останнього разу казали подібні речі?

– Ну, вони ж стали чемними…(посміхається. – Є.К.).

“ДУБНЕВИЧІ, КРИВЕЦЬКИЙ, ІНШІ – ВСІ ЗНАЮТЬ: ЯКЩО ЇХ ОБОРУДКИ НЕ ВПАДАЮТЬ У ЗАКОН І МОЇ ЦІННОСТІ, Я ЇХ НІКОЛИ ПІДТРИМУВАТИ НЕ БУДУ”

- Тоді моя черга називати імена. Мої колеги-журналісти зі Львова розповіли мені, що БПП у Львівській області повністю підконтрольний братам Дубневичам. Скажіть, чи це справді так? І якщо відповідь позитивна, то чи спілкувались ви з цього приводу з Президентом? Бо у своїй роботі вам перш за все треба спиратися на лояльні Президенту політичні сили…

– Наше суспільство є виховане на видумуванні і, образно кажучи, на продукуванні конфліктів. Ніхто не може повірити, що можна спільно робити якусь справу. От, наприклад, з минулого року 40 народних депутатів, голова обласної Ради, голова обласної адміністрації приблизно раз на квартал (а деколи і частіше) зустрічаються, випрацьовують разом спільну позицію і лобіюють речі на загальноукраїнському рівні. І ніхто не може повірити, що обласна рада і голова обласної організації можуть разом спільно працювати, продукувати, лобіювати. Але це ж у нас є!

І знаєте, я не хочу ідеалізувати Дубневичів. Але однозначно з них не можна робити монстрів, які все хочуть прибрати до рук, розікрасти чи ще щось. Я на 99,9% впевнений, що БПП не отримала б найбільшої підтримки, якщо б це не була спільна робота і народних депутатів від БПП, і голови обласної адміністрації, який очолював список БПП, і, відповідно, тих людей….

- …у тому числі і Дубневичів?

– Звичайно. Давайте подивимося на те, що в тих округах, де є народними депутатами Ярослав і Богдан Дубневичі, БПП отримав одну з найбільших підтримок.

- Знаєте, у мене є версія, чому ця підтримка є настільки помітною. Минулого року мої колеги з видання “Наші гроші” опублікували інформацію щодо певної специфіки розподілення держбюджетних коштів на Львівщині.

львовщина дубневич

львовщина дубневич

львовщина дубневич

львовщина дубневич

львовщина дубневич

львовщина дубневич

Виходячи з цієї новини, у мене є питання: невже на Львівщині немає інших будівельних фірм, аніж фірми, наближені до Дубневичів? І чи не слід трактувати такий розподіл коштів як підкуп виборців? Бо як такі гроші сиплються на лікарні, школи, дороги, то і прихильність місцевих мешканців до “тримаючих округи” політиків стає зрозумілою…

– На 100 відсотків ваша правда. І я ще не бачив жодного народного депутата, який би не хотів на свій виборчий округ залучити більшу кількість коштів. З іншого боку, одним це вдається, іншим – ні. І пов’язано це, в першу чергу, з різним рівнем працездатності.

Якщо ж говорити по підрядах, то я до цього ставлюся дуже просто. У нас, на превеликий жаль, за минулий рік на Львівщині по Державному фонду регіонального розвитку були 2 підряди, де незавершені роботи. І я думаю, що це більша втрата, ніж, скажімо, лобізм на тому чи іншому окрузі і виконання будівельних робіт тими чи іншими компаніями. Єдине, що я можу гарантувати: всі суми використання коштів будуть до копійочки перевірені. І якщо там будуть якісь зловживання, 100 відсотків це стане публічним надбанням. І буде спрямовано проти тих людей, які там є засновниками чи лобістами. Мені в цьому відношенні дуже просто, тому що я не володію ніяким будівельним бізнесом. І я є рівновіддаленим від всіх фінансових груп, які сьогодні є. І хай вони борються між собою за підряди, за ціну. Моє питання – щоб все було зроблено якісно і вчасно. І – на Львівщині.

- Тобто ви вважаєте лобізм такого роду меншим лихом – аби тільки все було якісно і вчасно?

– От дивіться: серед одного мільярда гривень інвестиційних проектів Львівщина отримала 240 мільйонів. І ці 240 мільйонів Львівщина не отримала б, якщо б не лобізм Богдана Дубневича. І зрозуміло, що, лобіюючи це питання, він лобіював на дорогу, яка проходить через його виборчий округ. Але ця дорога в поганому стані! Цю дорогу все одно треба робити. І ми кошти від митних платежів вже не будемо скеровувати на цю дорогу, а зосередимося на діаметрально протилежному напрямку: Бродівському і Сокальському районах, на дороги Броди-Радихів-Червоноград. То чим це не вигідно для Львівщини?

- Ця частина вашої логіки зрозуміла. З іншого боку, чи не здається вам ця ситуація практичним застосуванням класичного афоризму чи то іспанського каудільйо Франко, чи то парагвайського диктатора Стреснера: “Друзям все, ворогам – закон”?

– Та ні, закон – всім.

– Але деяким дозволено більше?

– Ні. Якщо я попущу, з точки зору дотримання закону, своїм – завтра це все побачать чужі, і всі будуть робити однаково. Тому закон є одинаковий для всіх. И хочете вірте, хочете – ні, але я цього правила не попущу.

– Окрім Дубневичів, багато чого у Львові та області контролює екс-народний депутат Ігор Кривецький, до якого приліпилося кумедне прізвисько “Пупс”. Про Пупса багато писали мої колеги; впевнений, що багато які з цих матеріалів ви читали. Скажіть, як часто вам доводиться з ним спілкуватися? Чи завдає він вам багато клопоту?

– Знаєте, мені, чесно кажучи, мабуть, пощастило, тому що на Львівщині немає людей, які б терміново спричиняли мені клопіт. (Посміхається) От я ніколи над цим не задумувався, але ви задали запитання, і я собі подумав, чи це справді так.
Стосовно Кривицького, екс-народного депутата України і керівника економічного блоку партії “Свобода”…

- …І, за достовірними чутками, ключового спонсора цієї партії.

– Не вивчав це питання…

Він володіє активами на території Львівщини. І для мене є два питання. Перше: ті кошти, якими він розпоряджається в тією чи іншою мірою, – я би дуже хотів, щоб вони працювали і приносили роботу людям на території Львівщини.

- І як, вдається?

– Наскільки я знаю, за останній рік він не здійснив на території Львівщини жодних великих капіталовкладень. Можливо, я чогось не знаю, але такої інформації мені на очі не траплялося…Але, наприклад, величезний відпочинковий комплекс, до якого йому приписують стосунок, працює; туди приїздять люди, там працюють люди. І я думаю, що це – позитив.

- Тобто якихось негативних оборудок з його боку на Львівщині, за вашими спотереженнями, не відбувалось?

– Розумієте, що Дубневичі, що Кривецький, що інші – всі знають: якщо їх оборудки не впадають у закон і мої цінності, я їх ніколи підтримувати не буду. (Декламує російською) ” Когда речь идет о чести семьи, разговоры о деньгах неуместны”.

- Це чия цитата?

– Це якийсь радянський фільм. “Дежа вю”, здається. Але це така правильна фраза.

ЯКЩО Б НЕ БУЛО ЗУСТРІЧІ ЯПОНЦІВ З ПРЕЗИДЕНТОМ, НЕ ФАКТ, ЩО КОНТРАКТ БУЛО БИ ПІДПИСАНО”

– Японці з компанії Fujikura таки згодилися збудувати у Яворівському районі свій завод. Приємна новина, адже, по-перше, у країну, яка воює та ще й знекровлена корупцією, гроші інвестують вкрай неохоче. А по-друге, японці зазвичай ретельно прораховують ситуацію наперед.

Тому у мене питання: чи довго тривали ці перемовини?

– Довго і важко. Я дуже пам’ятаю ці розмови, коли кожний блок закінчувався одинаковим висновком: “Ну, да, звичайно, це добре, нас це влаштовує. Але що будемо робити з війною?”

Я думаю, що тією краплею, яка все переважила, була особиста зустріч тут, на території Львівщини, Президента і одного з топ-менеджерів компанії.

– Тобто для того, аби контракт був підписаний, довелося задіяти максимально можливий рівень контактів?

– Так. Я думаю, якщо б не було цієї зустрічі з Президентом, і вони з перших вуст глави держави не почули запевнення, не факт, що контракт було би підписано. Але те, що в січні, через 5 місяців після прийняття рішення, ми отримали виробництво – зі всіма дозволами, погодженнями, навчаннями, закінченням будівельних робіт – говорить саме за себе. Хоча один з керівників компанії сказав, шо коли він у себе, на “Фуджікурі”, під час виробничих нарад, заявив про те, що вони це зроблять у січні, йому не повірили…

І це є предмет нашої гордості. Тому що ми продемонстрували, що казки про корупцію в Україні не стосуються Львівщини.

– Чи можна сказати, що будівництво цього заводу – досягнення одного рівня з успішним проведенням у Львові матчу за шахову корону серед жінок?

– Думаю, що коли закінчиться цей шаховий турнір, учасники, які приймали рішення стосовно його проведення і які відводили всі загрози, розкажуть дуже багато такого, що сьогодні ще лишається за лаштунками.

– У тому числі і про якісь фізичні загрози?

– Я скажу так, що проведення шахового турніру – це перемога України.

– Повернемося до питання інвестицій. Контракт з Fujikura – то позитивний приклад.

– Є й інші позитивні приклади. В січні французька компанія Nexen купила в Бродах земельну ділянку – і у першому кварталі наступного року запустить там виробництво на півтори тисячі робочих місць.

– А Fujikura?

– 3 тисячі. 600 уже працюють. Цього року вони повинні довести їх кількість до 2 тисяч, а в кінці 2016 – запустити другу чергу.

І всередині березня ми очікуємо візиту керівництва компанії Bombardier. Це теж довга історія, але у ній ми отримали велику допомогу від Мінінфраструктури. Я думаю, що співпраця з нашим локомотиво-ремонтним заводом повинна вдатися.

Окрім цього, минулого тижня ми мали зустріч з великим канадським інвестиційним фондом, який оперує 10 мільярдами канадійських доларів. І, відповідно, можна буде також розраховувати на те, що вони в бізнесі побачать ті чи інші свої можливості.

Що ще? Компанія “Електроконтакт” будує нове приміщення для розширення виробництва в Перемишлянах. “Бадер- Україна” переходить із Городоцького району на додаткові виробничі потужності у Яворівському районі. Я думаю, Fujikura – то був такий лакмусовий пап ірець, щоб продемонструвати всім: тут це можливо.

“ПІД ЧАС ПОГОДЖЕННЯ НА КАБМІНІ МЕНЕ ЗАПИТУВАЛИ: “ЯКІ У ВАС СТОСУНКИ З МІСЬКИМ ГОЛОВОЮ ЛЬВОВА?””

– Ви багато років були першим заступником міського голови Львова Андрія Садового…

– 7 з половиною. Як один день (посміхається. – Є.К.).

– Про вас мої колеги зі Львова розповідали так: “Отримував велику заробітну платню, у корупційних схемах мерії помічений не був”.

Як відбулося політичне “розведення” з Садовим? Чи залишилися між вами певні неузгодженості, те що англійці називають “bad blood”?

– Я ще раз повторюю: коли справа йде про цінності, гроші не мають значення. Це допомагає жити. Можливо, я не маю рації, але мені чомусь так видається, що у тому, що Садовий – сьогодні Садовий, є і частинка моєї заслуги також. За 7 з половиною років я не думаю, що у Львівського міського голови є претензії до мене стосовно обсягу і якості виконуваних робіт.

– А у вас є претензії до Львівського міського голови?

– Ні, все, що він мені обіцяв, і все, про що ми домовлялися в 2006 році, він виконав.

– А у той термін, що ви працюєте головою облдержадміністрації?

– Це зовсім інші стосунки. Під час погодження мене на Кабміні запитували: “Які у вас стосунки з міським головою Львова?” Я відповів: “Як стосунки міського голови Львова і його першого заступника”. Мене тоді запитали: “А які у вас будуть стосунки зараз?” Кажу: “Стосунки голови обласної державної адміністрації і міського голови обласного центру, найбільшого міста Львівської області”.

Так воно і є.

- Така собі спокійна відповідь досвідченого держчиновника. (Синютка посміхається). А ж ви багато солі разом з’їли…

– …Так це ж допомагає в житті. Знаєте, можливо, це звучить дуже голосно, але це правда. Він знає, що я все знаю.
- Хм, ці слова можна зрозуміти і так, що не треба робити якихось недружелюбних кроків, бо якщо…
– Немає сьогодні зі сторони міського голови недружелюбних кроків. Так, у нас різна політична позиція: я не погоджуюся сьогодні у багатьох речах з тим, що робить “Самопоміч”. І думаю, що заради політичних дивідендів вони нехтують стратегічними інтересами держави. Але це їхнє право (знизує плечима)…

Євген Кузьменко, “Цензор.НЕТ”

 

Вы можите оставить комментарий, или поставить трэкбек со своего сайта.

Написать комментарий

XHTML: Вы можете использовать эти теги: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

*