Громада с.Вовче Турківського району відправила в зону АТО майже 2 тонни гуманітарної допомоги

93412101

Волею обставин, з часу зухвалої російської агресії на сході України, всі ми, так чи інакше, стали заручниками війни – з різним степенем участі та відповідальності. Хтось задіяний безпосередньо у збройному протистоянні, де, на жаль, гинуть та зазнають поранень українські герої-патріоти, хтось допомагає армії матеріально, долучившись до волонтерського руху, без якого, як стверджують самі учасники АТО, армії було б надзвичайно скрутно. Важливою є й молитовна підтримка українців за мир, за здоров’я вояків та Господню опіку над ними.

Без особливих агітацій, з великим почуттям відповідальності, багато жителів населених пунктів Турківщини правильно розуміють волонтерський заклик «Все – для фронту, все – для перемоги» й допомагають військовим, чим можуть. Позитивний, і навіть повчальний приклад у цьому плані показала вовченська громада. З ініціативи сільського голови Василя Бурича, депутатського корпусу тут зібрали майже 2 т допомоги й своїм транспортом відправили в зону АТО. Поїхати в небезпечну дорогу зголосився Іван Валько, а супроводжував вантаж лісничий Вовченського лісництва, у недавньому перший заступник голови Турківської РДА, який має чималий досвід волонтерської діяльності, Богдан Петренко.

Окрім зібраного вантажу, у важку і далеку дорогу, протяжністю понад 3 тис. км в обидва боки, Богдан Степанович вирішив взяти для військових ще й 10 комплектів форми іноземного виробництва, 50 комплектів гігієнічних пакетів, які дали «під чесне слово» друзі зі Львова, та мінеральної води. Згодом, звичайно, турківчани розрахувалися за це. А наш земляк, головний архітектор Турківського району Петро Юдицький дав для воїнів якісний прилад нічного бачення. Кошти на пальне (5 тис грн.) – тодішній кандидат у депутати до Верховної Ради України, а сьогодні – депутат, Андрій Лопушанський.

Щоб не виникало зайвих запитань, Богдан Степанович всім сказав, що їде в Маріуполь. Навіть і водій не знав, куди проляже маршрут. Зрозумів лише все, коли побачив на Донеччині знак «Авдіївка».

Аби дістатись на передову (а це Дебальцеве, Авдіївка, аеропорт м. Донецьк) , вовченським волонтерам довелося проїхати 5 блокпостів. На першому їх ретельно перевіряли нацгвардійці, розпитували, куди їдуть, і навіть дивувалися рішенню відчайдухів. А вже на наступних (ближче до лінії фронту) менше перевіряли вантаж, більше – документи. До речі, без паспорта через блокпост проїхати нереально, будь-які інші посвідчення особи тут не діють.

Ділячись спогадами про недавню поїздку, Богдан Петренко каже, що за 2 дні в зоні АТО відчув солдатську взаємовиручку, співчуття і готовність військових прийти на допомогу братам по зброї. Коли прибули під Дебальцеве, де дислокується 93 окрема механізована бригада, мали намір все тут розвантажити, але воїни, взявши частину вантажу, попросили решту завезти в Авдіївку, де в ніч напередодні падав «град» (так вони називають обстріли сепаратистів з установок залпового вогню). Там, мовляв, привезене їм згодиться більше. Кінцевою точкою маршруту був Донецький аеропорт.

– Спілкуючись з місцевими жителями, – розмірковує Богдан Степанович, – відчувається їхній страх і подив, чого такі, як він, вирішують їхати в зону бойових дій, ризикуючи життям і здоров’ям. Вони ж самі ввечері бояться виходити на вулицю, й навіть коли довкола тиша, вважають нас бандерівцями й не можуть повірити, що на Західній Україні живуть надзвичайно щирі й гостинні люди. Ось що зробила з людьми брехлива російська пропаганда.

Виявляється, заїхати в зону АТО значно легше, аніж повернутися звідти. На зворотній дорозі машини оглядають вдвічі прискіпливіше. І це для того, щоб всілякі аферисти та провокатори не вивозили звідти зброю та боєприпаси, каже мій співрозмовник. А загалом він вважає, що зараз на Донеччину та Луганщину треба їздити щодня. Тут волонтерська допомога надзвичайно потрібна, і у великих обсягах. Мусимо розуміти, що лише спільно, всією українською громадою, можемо здолати ворога.

Добре усвідомлюючи це, вовченська громада має намір вже найближчим часом, можливо й до дня Святого Миколая, у такий же спосіб, як і в перший раз, відправити чергову гуманітарну допомогу для наших бійців, що захищають суверенітет і незалежність України.

Добре було б , якби цей приклад активно наслідували інші села Турківщини.

 

Вы можите оставить комментарий, или поставить трэкбек со своего сайта.

Написать комментарий

XHTML: Вы можете использовать эти теги: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

*